У статті розглядаються жанрові особливості казок Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки» та Леоніда Полтави «Казка про Чародія-лиходія, Івасика-козачка і Чорне море». Алегоричні казки аналізуються крізь призму концепту Україна-своя-чужа. Проблема ідентичності висвітлюється на кількох рівнях – екзистенційному, аксіологічному та поетикальному. На екзистенціальному рівні означено проблему чужості в життєтворчості митців – дисидента та експатріанта. На аксіологічному рівні визначено систему цінностей у поетичному світі обох письменників з її концептами – Україна, рідна земля, рідний народ, мова.