Актуальність. Невирішеними питаннями застосування лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії (ЛІТТ) у лікуванні солідних вузлів щитоподібної залози (ЩЗ) на сьогодні є визначення показань і протипоказань, методики і технології її виконання, підвищення ефективності і покращання віддалених результатів. Мета дослідження: вивчити вплив ЛІТТ на навколовузлову тканину і функціональну здатність ЩЗ, визначити фактори, що впливають на терміни заміщення вузла сполучною тканиною та її об’єм, розробити показання до повторного застосування термотерапії. Матеріали та методи. З використанням ЛІТТ проліковані 272 хворі на вузловий зоб без ознак кістозної дегенерації. Усі пацієнти — жінки віком від 22 до 68 років. Об’єм вузлів був у межах від 0,8 до 5,0 см 3 . За ультразвуковими характеристиками, зокрема за ехогенністю, вузли були такими: 46 — гіпоехогенні, 189 — ізоехогенні та 37 — гіперехогенні. Використовували діодний лазер Лахта-Мілон. ЛІТТ проводили за таких параметрів: довжина хвилі 1060 нм, безперервний режим, потужність випромінювання у межах від 2,5 до 3,2 Вт. Перебіг ЛІТТ контролювали сонографічно. Зміни у вузлі, навколовузловій тканині та функцію залози після ЛІТТ визначали на другу добу, через 2 тижні, через 1, 3, 6, 9 та 12 місяців після маніпуляції. Результати. На другу добу після лазерної термотерапії у вузлах розвивається асептичне запалення, а розміри їх збільшуються на 25–30 %. У подальшому, у визначені терміни обстеження, розміри вузлів зменшувались, показники гормональної функції не змінювались. Через 6 місяців після ЛІТТ при розмірах вузлів до 2 см повне їх заміщення сполучною тканиною відмічалось у всіх випадках гіпо- й ізоехогених вузлів і в 71 % — гіперехогенних, а при розмірах від 2 до 5 см — у 75 % випадків вузлів гіпоехогенної структури, 18 % — ізоехогенної і не було позитивного ефекту у разі гіперехогенних вузлів. У випадках неефективного лікування знадобилося проведення повторної ЛІТТ, після якої у всіх пацієнтів настала повна редукція вузла. Висновки. У розроблених режимах ЛІТТ не викликає деструктивних змін у навколовузловій тканині і розладів гормональної функції залози. Тривалість регресу і заміщення вузла сполучною тканиною визначають його ехогенність і об’єм. Показаннями до повторного застосування термотерапії є залишкова тканина в ділянці вузла в межах більше 42 % від вихідного об’єму через півроку після проведеного лікування та наявність у ній тиреоїдного епітелію.