Мета. Визначити оптимальну тривалість проведення неоад’ювантної таргетної терапії (ТТ) в лікуванні хворих з локалізованим нирково-клітинним раком (НКР).
Матеріали і методи. До рандомізованого проспективного дослідження включено 24 пацієнти з локалізованим світлоклітинним НКР (Т1а-2bN0M0), яких розподілено на дві групи: 1-ша група - 12 пацієнтів, яким проведено два блоки неоад’ювантної ТТ (пазопаніб 800 мг щоденно перорально протягом 28 днів); 2-га група - 12 пацієнтів, яким проведено чотири блоки неоад’ювантної ТТ.
Результати. Стабілізацію (шкала RECIST 1.1) констатували у 9 (75%) пацієнтів 1-ї групи та у 8 (67%) - 2-ї групи, часткову відповідь - у 3 (25%) та 4 (33%) пацієнтів відповідно (χ2= 0,2; р = 0,65). Медіани показника регресії пухлини в 1-й та 2-й групах були порівнянні: 18 [2; 27] і 17 [2; 34]% відповідно. Значущої різниці між частотою побічних проявів за шкалою CTC AE ступенів 1 - 4, виконання нефректомії, інтра- та післяопераційних ускладнень та тривалістю госпіталізації в порівнюваних групах не виявлено (р > 0,05).
Висновки. Оптимальною тривалістю проведення неоад’ювантної ТТ хворим з локалізованим НКР є використання двох блоків. Більша тривалість неоад’ювантної ТТ призводить до збільшення вартості лікування без подальшої регресії НКР, що не впливає на вибір тактики хірургічного втручання.