Мета дослідження: визначення факторів ризику виникнення післяопераційних ускладнень у хворих на уролітіаз єдиної нирки (ЄН) після малоінвазивних оперативних втручань. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 254 особи з уретеролітіазом, з яких 141 пацієнт – з ЄН (І, ІІ та ІІІ групи), інші – з двома нирками. Чоловіків було 152 (59,8%), жінок – 102 (40,2%), середній вік пацієнтів становив 44,7±2,1 року (жінки – 42,3±1,5 року, чоловіки – 39,7±1,4 року). Формування груп проводили за принципом виду надання оперативної допомоги: І група (n=34) – випадки лікування уретеролітіазу ЄН методом трансуретеральної контактної літотрипсії (ТУКЛ); ІІ група (n=76) – випадки лікування уретеролітіазу ЄН методом екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ); ІІІ група (n=31) – випадки лікування уретеролітіазу ЄН методом класичної уретеролітотомії; IV група (n=42) – випадки лікування уретеролітіазу методом ТУКЛ; V група (n=38) – випадки лікування уретеролітіазу методом ЕУХЛ; VI група (n=33) – випадки лікування уретеролітіазу методом класичної уретеролітотомії. Результати. Допераційні ризики виникнення післяопераційних ускладнень у хворих з уретеролітіазом ЄН представлені: фактом наявності ЄН; фактом збільшеного рівня серцево-судинної патології та метаболічного синдрому, що в 1,5 разу більше ніж в осіб з двома нирками; фактом пригнічення середніх показників швидкості клубочкової фільтрації, що був в 1,8 разу більше ніж в осіб з двома нирками. Рівні ризику розвитку оцінювання післяопераційних ускладнень у когортах осіб з двома нирками (23,3%) та ЄН (33,3%) між собою вірогідно відрізняються в 1,4 разу (р<0,05), що вказує на єдину нирку як на самостійний потужний патологічний фактор. Заключення. Виконання малоінвазивних втручань у хворих на уретеролітіаз єдиної нирки є перспективним напрямком, що дозволяє мінімізувати оперативну травму, а також створює умови до зменшення рівнів післяопераційного калькульозного рецидиву.