Кадмій — важкий метал, віднесений до другого класу небезпечності, має виражену тенденцію до накопичення в організмі. Отруєння кадмієм відбувається при потраплянні його в шлунок або інгаляційним шляхом. Абсорбований кадмій накопичується в печінці та нирках у вигляді комплексу з металотіонеїном. В еритроцитах і м’яких тканинах кадмій зв’язується з α2-макроглобуліном та альбуміном. Кадмій зв’язується із сульфгідрильними групами білків, що веде до їх денатурації і до інактивації ферментів; пригнічується діяльність мітохондрій, підвищується вільнорадикальне окислення в клітинах. Концентрацію кадмію в нирках можна оцінити, досліджуючи нейтронноактиваційним методом отриманий субстрат сечі. Вплив кадмію на організм людини має місце на виробництві гальванічних елементів, при плавці металів, заняттях фотографією, у виробництві акумуляторів і батарейок, виготовленні добрив, цигарок, рентгенівських екранів, кінескопів, в автомобільній та літакобудівній промисловості. У зварників, паяльщиків і ювелірів, які працюють із кадмієвими сплавами, підвищений ризик гострого отруєння парами окису кадмію. Клініка гострого отруєння характеризується головним болем, запамороченням, нудотою, блідістю, епігастральним болем, солодким присмаком у роті. Приєднуються явища гострого трахеобронхіту й поширеного бронхіоліту з нападами болісного судомного кашлю з мокротинням, сильною задишкою і ціанозом. Можлива токсична бронхопневмонія і набряк легенів і смерть від них на 3–5-й день. Хронічне отруєння характеризується зниженням і втратою нюху, кадмієвим паркінсонізмом, кадмієвою облямівкою, астеновегетативним, астеноневротичним, неврастенічним, гіпоталамічним синдромами із вегетативними порушеннями. При подальшому розвитку інтоксикації з’являються носові кровотечі, виразки і перфорації носової перегородки, хронічні обструктивні захворювання легень із розвитком прогресуючого пневмосклерозу й емфіземи легень, шлунково-кишкові розлади, ураження печінки, гіпохромна анемія або компенсаторний еритроцитоз, збільшення ШОЕ до 70 мм/год, остеомаляція. Невідкладна допомога полягає у відновленні прохідності дихальних шляхів, підтриманні дихання і кровообігу, промиванні шлунково-кишкового тракту, рекомендований пероральний прийом сірководневої води 50–100 мл. Для промивання шлунка застосовують 200 мл сірководневої води на 800 мл води або 5% розчин унітіолу (до 15 мл на склянку теплої води), британський антилюїзит по 1 мл в/м 4–6 разів 3–4 дні. У разі хвороби ітай-ітай доцільно вводити великі дози вітаміну D при вживанні адекватної кількості кальцію та фосфору. Гранично допустима концентрація окису кадмію в повітрі робочих приміщень становить 0,1 мг/м3. Усі особи, які контактують із кадмієм, повинні проходити періодичні медичні огляди 1 раз на рік. При початковій стадії хронічного отруєння сполуками кадмію встановлюється тимчасова часткова втрата працездатності. При виражених стадіях — стійка часткова або повна втрата працездатності із встановленням відповідної групи інвалідності.